Кодеин напиток Lean (лин) Тейково

Моя история началась с того, что я, чёрт подери, собрался закладки кодеину подзаправиться. Все ребята в местных подъездах уже знали, что я сумасшедший и ушибленный, поэтому каждый раз я должен был втирать им, что я просто пришел позвать их на катание на дельфине. Но даже они понимали, что это всего лишь мои кумариты, и на самом деле я хотел просто купить свою порцию кодеина и кататься на нем под наркотой.

Закончив разговор с Колей и Васей, я решил, что пора пополнить свой арсенал. Взял мою куртку с зарядкой от поршня и банку пива в руке и вышел на улицу. По пути я встретил своего друга, Артура, который сказал, что хочет поехать со мной на дельфине.

Артур: Братан, ты вечно в своих кумаритах! Дай куплю эти закладки и будем кататься на дельфине с банкой пива в руке.

Я согласился, и мы пошли искать того человека, который сможет подзаправить нас марцефалем. Пробежали по всему району и, наконец, нашли его в сквере среди кустов.

Неизвестный: Ватники, вы что, решили закладки у меня купить?

Я вытащил капусту и деньги, а он достал марцефаль. Передал мне пакет, и мы с Артуром, уложив его в карман куртки, пошли к реке, чтобы найти своего дельфина.

Артур: Братва, давай сначала ушибленные будем, а потом дельфина покатаем?

Я согласился, взял марцефаль и поднял в небо свое пиво, как знамя гопников. Мы ушибленными стояли там, на берегу, и марцефаль делал свое действие. Я уже чувствовал вумат, как начиналась кайфовая вечеринка.

И вот мы уже с Артуром на дельфине, кружимся над водой, держим банку пива в руке и куртки наши шумят от громкой музыки. Это был самый черный день в нашей жизни, но и самый яркий одновременно.

Артур: Братишка, ты знаешь, дельфины тоже кумарят?

Я хихикал, а дельфин крутился возле нас, словно он тоже на наркотике. Мы с Артуром чувствовали себя на вершине мира, влюбленными кумарами, которые отдыхают на дельфине.

Когда мы спустились с дельфина, я уже был в куче говна. Мой вумат превратился в неприятные ощущения. Я понял, что было лучше купить кодеин и обойтись без марцефаля. Но уже было поздно.

Такая вот история, дорогие гопники. Мы отдыхали на дельфине с банкой пива в руке, но в конечном счете все закончилось ушибленно. Игра с наркотиками может быть опасной и вредной, поэтому думайте головой, даже если она запрещена.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.